Галлюциногенные грибы Psilocybe мориарти официальный сайт Истра

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Ох, братаны, слушайте, я вам расскажу один реальный и психоделический прикол. Такой, который пробежал по нервах шершавыми лапами и закрепился в моей дурной голове. Короче говоря, это про когда я решил отвиснуть на выставке, но не просто так, а после того, как замутил закладки с псилоцибиновыми грибами. Легче говоря, сделал грибные иньекции и поехал тусить, мама не горюй!

Вот и наступил тот долгожданный день, когда я смог достать свои закладки. Познакомился я с каким-то психованным типом на форуме, говорит, что грибы самые подростковые и грозные, типо познаешь вселенную и дразнишь тупых фриков. Ну, я не глупым же буду казаться, согласился и встретился с ним в подьезде.

Замечу от тысячи гердосовых ям, был это мой первый раз с грибами, а точнее с псилоцибином. Он говорит: "Брат, если у тебя нет дрочерского опыта, начни с небольшой дозы. На тебе это что-то вроде небольшого кристалла, самого главного". Я сижу, молчу, а в душе готов к этому безумию.

Ну и началась эта ерунда, ой не, эта психоделическая сказочка. Что сразу заметно - это то, что ты видишь все внимательнее, словно снаялся, и вокруг все словно светится. Но самое прикольное - это когда ты начинаешь думать и твои мысли превращаются в ярко-цветные образы, словно аниме в реальности.

Вот сижу я в каком-то кафе, потягиваю кофе, а все вокруг сияет и переливается. Улыбаюсь как дурак и думаю: "Ну, вот и я, братишка, во вселенной псилоцибиновых грибов!". И тут до меня доходит, что сегодня же выставка в городе! Я резко вскакиваю, будто кто-то воткнул мне копье в зад, и отправляюсь на это приключение.

В цирке я как базарная девка отделаю Шекспира, если честно. А тут на выставке, где куча интересного: от картин до скульптур. Вокруг все живёт: картины двигаются, скульптуры дышат. И все это словно в розовом облаке, знаете как так бывает?

Сижу, разглядываю картины и вижу, что они словно танцуют перед моими глазами. Все мероприятие тонет в кричащих красках, словно я нарисовал картину гердосом на подсознании. И знаете, наркота - это что-то!

А потом где-то в дальнем уголке я увидел какую-то гениальную штуку. Я подбегаю, обнял и понял, что это необычный скульптурный персонаж, который погружает в себя свою непостижимую красоту. Я там стою, рыдаю и благодарю вселенную за то, что она дала мне такую возможность увидеть все это в полный рост.

А там где-то в далеке я слышу, что народ что-то шумно говорит: "О, этот парень точно замутил что-то интересное!". Но в моей голове я лишь рублю своими глазами и забываю все земные дела. Ощущение, что находишься в другом измерении, в другом мире.

Но вот в часы, когда эти экзальтированные ощущения начали отпускать меня и я снова стал обычным смертным, я решил найти свое спасение - это тайник, где я спрятал себе героин и сигареты. Да, собственно, это было единственное, что отгоняло меня от мыслей о большом сне.

Скорее всего, вы уже поняли, что когда я вернулся в этот тайник, я уже был весь в гердосе, как дружный батальон на войне. Перекурив парочку, я почувствовал, как руки затекают и голова тяжело закивает в такт моим глазам.

Так и закончилась моя психоделическая выставочная история, которая привела меня к себе и отвела в мир невероятно красочных образов. Ну и да, друзья, люблю вас всех и всегда рад поделиться своими историями из жизни.